"Дуже важливо, аби текст перекладу водночас був і точним, і читабельним..." Гєник Бєляков

Ми розпитали перекладача Гєника Бєлякова, як він зацікавився перекладом, що для нього в перекладах найважливіше та яких авторів хотілося б перекласти в першу чергу

Майже від першого дня запуску проекту Komubook почали лунати прохання розповісти детальніше про перекладачів, з якими ми працюємо. Ми розуміємо такі бажання наших користувачів, адже якість перекладу це справді чи не найважливіша складова доброго перекладного видання. Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з молодим, але, на нашу думку, надзвичайно талановитим перекладачем Гєником Бєляковим. Ми розпитали Гєника як і чому він зацікавився перекладом, що для нього в перекладах найважливіше та яких авторів хотілося б перекласти в першу чергу. Наразі для проекту Komubook Гєник працює над такими текстами як "Страх і відраза в Лас-Вегасі", "Затьмарення" та "Наркота".

Довідка

Перекладач. Поет. Народився і живе в Києві. Учасник літературних фестивалів та культурно-мистецьких акцій. Закінчив Київський національний лінгвістичний університет. Автор перекладів: «Хліб із шинкою» та «Фактотум» Чарльза Буковскі, що вийшли друком у журналі «Всесвіт», «Страх і відраза в Лас-Вегасі» Гантера С. Томпсона, «Затьмарення» Філіпа К. Діка, «Наркота» і «Голий Ланч» Вільяма Берроуза (останні чотири готуються для платформи краудпаблішингу Komubook). Лауреат III-ї премії видавництва «Смолоскип» 2014-го та 2015-го років у номінації «Поезія». Роботи публікувалися у журналах «Всесвіт», «Просто неба», Kwartalnik Literacko-Artystyczny Pobocza, інтернет-часописі «Захід-Схід» та ін.

1.  Розкажи спочатку кілька слів про себе. Як і коли ти зацікавився перекладом? Ти за фахом перекладач?

Іноземна мова цікавила мене ще з дитинства, мені хотілося читати, розуміти написане, наприклад, мене завжди цікавило, що означає те чи інше незрозуміле мені слово на етикетках різноманітних товарів, продуктів. За фахом я не перекладач, вчився на факультеті германської філології Київського національного лінгвістичного університету. Але мене цікавить переклад як можливість познайомити з тим чи іншим текстом людей, котрі не володіють мовою оригіналу. А оскільки я люблю читати, і переважно художню літературу, то саме в цьому напрямку й працюю. До того ж, якщо враховувати брак перекладної літератури в Україні, ця сфера мені видається досить актуальною і потрібною.

2. Якою була перша книжка, яку ти переклав? Чому саме ця книжка/автор?

Звісно, я не починав одразу перекладати романи, спершу брався за поетичні тексти, оповідання – перекладав те, що сподобалося, зачепило. Починав я це робити в студентські роки, і так склалося, що одним із найвагоміших для мене авторів був тоді Чарльз Буковскі. Я помітив, що його тексти мене вражали, і якось подумав, що якщо мені вдасться перекласти роман, то можна спробувати знайти видавця, і це точно буде комусь цікаво, та й для власного розвитку як перекладача це стало б для мене певною віхою. Я взявся за «Хліб із шинкою», роман про дитинство в часи американської Депресії, таку собі іронічну відповідь Селінджеру на його «Ловця в житі». Буковскі привабив мене щирістю, в’їдливою іронією, соціально-критичними нотами, поданими з відвертою брутальністю, втім, не позбавленими ліризму. Він і досі залишається одним із моїх улюблених авторів.

3. Що для тебе в першу чергу важливо в перекладі? Як у твоїх власних, так і інших перекладачів? Коли можна сказати, що переклад дійсно вдалий?

Краще скажу про негативні речі, а вже їх відсутність і вказуватиме на пристойний рівень. Найбільше за все мене дратує в перекладах те, коли вони написані неживою мовою. Тобто я кажу про переклади авторів, скажімо, двадцятого століття і про те, що мова, якою перекладені багато творів, виглядає як вигадана, місцями не зрозуміла навіть українцю лінгвістична суміш. Дратує вживання діалектизмів там, де їх немає в оригіналі. Дратує також відсутність уніфікації – так, трапляються випадки, коли, наприклад, один і той же персонаж в одному ж таки романі в різних місцях має різні імена. Дратує відсутність живої мови в діалогах, якщо вона там необхідна. Усе це, а в купі з цим також і разюча невичитаність багатьох текстів, викликає брак читабельності. Кажучи ж про необхідні речі, то, звісно, важливо, аби переклад був точним і адекватно відтворював оригінал, однак читачу, котрий не знає мови або ж не має доступу до оригіналу, це визначити найважче, а отже, судить він, опираючись на читабельність тексту, і, на мою думку, дуже важливо, аби текст перекладу водночас був і точним, і читабельним.

4. Чи є в тебе “вчителі” серед українських перекладачів? На кого з попередників/сучасників намагаєшся рівнятися?

Я не можу назвати когось «вчителем». Є професіонали, на досвід яких я опираюся, чиї знахідки мене можуть надихнути і чиї переклади взагалі приємно читати. З таких українських сучасників я назву Олексу Логвиненко та Катерину Калитко. У дечому мені більше подобаються, ніж не подобаються переклади Наталі Іваничук, Тетяни Окопної.

5. Яку книжку і якого автора тобі хотілося б перекласти більш за все? Чому?

Важко сказати, чи є якась одна така книжка. Якась одна така монументальна річ. Є автори, твори яких мало або взагалі не представлені в Україні, творчість яких видається мені цікавою і яких хотілося б перекладати. Серед таких назву Дж. Стейнбека, Г. Міллера, В.С. Берроуза, С. Беллоу, Дж. П. Данліві, Р. Бротіґана, Г. Селбі-молодшого, Є. Бенкса… та багато таких насправді.

6. Яка твоя думка щодо ситуації з перекладами зарубіжної літератури українською мовою в Україні сьогодні? Чи бачиш певні позитивні зрушення в цій сфері? Яких книжок/авторів тобі не вистачає найбільше?

Ситуація з кожним роком стає кращою. Видається більше книжок. Збільшується пропозиція. Якість, щоправда, не завжди встигає за кількістю. Це – мінус. Бо часто буває, що вихід книжки «підганяють» під певну літературну подію (Форум Видавців, Книжковий Арсенал, наприклад) і з огляду на поспіх страждає якість. Як на мене, бракує книжок, які я не здатний прочитати в оригіналі, бо не володію мовою, а загалом вважаю, що в Україні потрібно робити більше перекладів хоча б «премійованих» письменників: лауреатів Нобелівської премії, Пулітцерівської, Букера, Гонкурівської.

7. Що б ти порадив молодим перекладачам, які тільки планують спробувати себе у сфері художнього перекладу?

Читати і перекладати, що ж тут ще порадиш? Пропонувати свою роботу видавництвам.

8. Знаємо, що ти не лише перекладаєш, але й пишеш оригінальну поезію. Можеш розказати трохи докладніше про Гєника Бєлякова-поета? Чим переклад насамперед відрізняється від оригінальної творчості?

Як поет, за останні роки я двічі був лауреатом 3-ї премії видавництва «Смолоскип». Трапляється, виступаю на різноманітних літературно-мистецьких акціях, фестивалях. Власних книжок не маю, однак мої тексти можна почитати в мережі.

Переклад від написання оригінального тексту, на мою думку, головним чином відрізняється тим, що перекладач має відповідати лише на питання «ЯК?», а письменник, окрім цього, ще й на питання «ЩО?». Приблизно так.