"Мені хочеться, аби не кидалося у вічі, що то переклад. Але такого досягти складно." Тарас Бойко

Ми розпитали перекладача Тараса Бойка як і чому він зацікавився перекладом, про його перекладацьку кухню та секрети, а також попросили поради для молодих перекладачів.

Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з надзвичайно обдарованим, на нашу думку, перекладачем паном Тарасом Бойком, з яким співпрацює Komubook. Ми розпитали пана Тараса як і чому він зацікавився перекладом, про його перекладацьку кухню та секрети, а також попросили поради для молодих перекладачів.  На даний час для проекту Komubook Тарас Бойко працює над такими текстами як "Місіс Делловей" (уривок роману) та "Серце пітьми" (уривок роману).

Довідка

Тарас Бойко, відомий український перекладач. Мешкає в Івано-Франківську. Автор численних перекладів з англійської на українську мову: Салман Рушді, «Джозеф Антон» (Joseph Anton by Salman Rushdie), 2012; Том О’Ніл, «Давні друзі» (Old Friends by Тоm O’Neill), 2012; Сюзен Зонтаґ, «Хвороба як метафора», «Метафори СНІДу» (Illness as Metaphor, AIDS as Metaphor by Susan Sontag), 2012; Салман Рушді, «Лука й вогонь життя» (Luka and the Fire of Life by Salman Rushdie, 2012; Салман Рушді, «Гарун і Море Оповідок» (Haroun and the Sea of Stories by Salman Rushdie), 2012; Даїті О Гоґейн, «Історія кельтів» (The Celts: A history by Daithi O Hogain), 2011; Салман Рушді, «Флорентійська чарівниця» (The Enchantress of Florence by Salman Rushdie), 2010; Джейсон Джонсон, «Аліна» (Alina by Jason Johnson), 2009; Джон МакКормак, «Історія Ірландії» (A Story of Ireland by John McCormack), «Юніверс», 2007; а також: Р.Ч.Спрол, «Невидима рука» (The Invisible Hand by R.C.Sproul), Р.Ч.Спрол «Заскочені стражданням» (Surprised by Suffering by R.C.Sproul), Р.Ч.Спрол Божий задум («The Purpose of God» by R.C.Sproul). 

1. Ім'я Тараса Бойка добре відоме поціновувачам перекладної літератури українською мовою. Все ж розкажіть кілька слів про себе. Як і коли ви зацікавилися перекладом? Що вас до цього спонукало?

Зацікавився перекладом доволі давно. У шкільному віці. І передовсім завдяки журналу «Всесвіт». Батько переплачував його ще з шістдесятих років. Дуже подобалося читати ті старі числа журналу.

2. Книжки яких авторів, з тих, що ви вже переклали, перекладалися з найбільшим задоволенням? Чому?

Найбільше мені сподобалися речі для дітей Салмана Рушді «Гарун і море оповідок» і «Лука й вогонь життя». А з недавніх перекладів – «Серце пітьми» Джозефа Конрада і «Сніданок у Тіффані» Трумена Капоте.

3. Що для вас важливо в перекладі? Коли можна сказати, що переклад дійсно вдався?

Відома перекладацька істина, що перекладу без втрат не буває. І перекладач згодом бачить усі недоліки. А от коли читає свій переклад так десь за рік, і він йому подобається і йому аж не віриться, що він був автором перекладу, тоді, мабуть, переклад і вдався.

4. Розкажіть трохи про вашу перекладацьку "кухню". Як ви працюєте? 

Та, по суті, якоїсь особливої кухні нема. Найголовніше, аби твір сподобався і хотілося бути «співавтором» оригіналу. Дуже багато сказано про всілякі підходи до перекладу в різних «теоріях перекладу», але, боюся, що мало перекладачів дотримуються, в буквальному значенні цього слова, їхніх численних правил. Особисто досліджував «Відтворення ритму новел Василя Стефаника англійською мовою». І цілком погоджуюся з Олексою Логвиненком, що в перекладі найголовніше ритм. Також погоджуюся з тим, що треба вчитися на поганих перекладах, себто на тому, як не треба перекладати. А якщо хороший переклад, то одразу важко зрозуміти, чому він хороший. Просто хороший. Легко читається.  

5. Чи оцінюєте, і якщо так, то за якими критеріями, роботу інших перекладачів?

Мені завжди хочеться, аби переклад був «український». Маю на увазі, аби не кидалося у вічі, що то переклад. Але такого досягти складно.

6. Чи є у вас “вчителі”? На кого з попередників/сучасників намагаєтесь рівнятись?

Довший час я співпрацював з Олегом Жупанським і він є моїм учителем. Також я ще мав честь спілкуватися з Олександром Терехом. Запитав його, чому «так буде ліпше», а він якось загадково усміхнувся і відповів: «А може бути і так, як ви кажете». Пам’ятаю також правило Олекси Логвиненка, що в перекладі має бути все як в оригіналі, не потрібно чогось прикрашувати.

7. Яку книжку і якого автора хотілося б перекласти більш за все? Чому?

Найбільше мені хотілося колись перекласти «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда. В студентські роки навіть переклав «Діамант завбільшки з готель Рітц». А тепер хотілося б перекласти автора його рівня.  

8. Перекладач це фах чи покликання?

Перекладач – це фах, до якого людина мала покликання.

9. Розкажіть нам трохи про себе як читача. Які книжки ви читаєте з найбільшим задоволенням? Що цікавого прочитали останнім часом?

Останнім часом я перечитав «Сагу про Форсайтів» в перекладі Олександра Тереха. А ще прочитав Кобо Абе «Спалену карту» і, як не дивно, «Любий друг» Гі де Мопассана, сталося так, що раніше не читав. 

10. Що б ви порадили молодим перекладачам, які тільки планують спробувати себе у сфері художнього перекладу?

Не сподіватися на великі заробітки, але любити літературу і не здаватися перед труднощами.