"Скільки себе пам’ятаю, я весь час щось малювала." Інтерв'ю з Варварою Перекрест

Коли робиш улюблену справу, часто щастить. Нам пощастило зустріти Варвару, яка одразу зголосилася зробити для нас обкладинки. Про дизайн книжок і не тільки читайте у нашому інтерв'ю.

Саме Варварі Перекрест Komubook завдячує чудовими обкладинками. Нам пощастило зустріти Варвару, коли ми тільки планували проект, і вона одразу зголосилася зробити для нас обкладинки. Про дизайн загалом, дизайн книжок і не тільки читайте у нашому інтерв'ю.

1. Для початку розкажи, будь ласка, кілька слів про себе. Коли ти зацікавилася дизайном? Що надихнуло на таку професію?

Мені завжди важко дати коротке визначення тому, хто я і чим саме я займаюся, оскільки я завжди задіяна одночасно в кількох різних проектах на різних ролях. Сьогодні я працюю як графічний дизайнер, арт-директор, консультант, ілюстратор та викладач в проектах, пов’язаних з кіно, літературою, мистецтвом та освітою в Україні і поза її межами.

Скільки себе пам’ятаю, я весь час щось малювала. Таких собі чортиків та смішних персонажів, переважно на дорогих дідусевих книжках з мистецтва, на шпалерах, ліпила з пластиліну потвор і ховала це в кишенях маминого пальта. Мама в мене гарно малювала і я пам’ятаю як я їй заздрила, що не можу намалювати принцесу у платті чи реалістичного коня, як вона. Підлітком я трошки ходила в художню школу, вчилася малювати натюрморти аквареллю та гіпсові голови. В мене в родині не було жодного художника чи когось із творчого середовища, самі інженери та хіміки, і коли я почала натякати татові, що може я буду вступати в академію мистецтв, на архітектуру чи живопис, всі засміялися. Про дизайнерів я тоді нічого не знала і навіть не мала уяви про таку професію. Про дизайн я вперше почула, коли на другому курсі в Могилянці остаточно зрозуміла, що програмування  це не моє. Однокурсниця показала мені вакансію асистента дизайнера, я спробувала і потрапила на свою першу роботу. Там я вже трохи розібралась що до чого. А потім з досвідом, навчанням та всіма подіями в моєму житті потонула в тому всьому дизайні.

2. Для тебе дизайн це фах чи покликання?

Зараз в мене вже мозок працює так, що я думаю дизайном і не можу зупинитись. Це, напевно, не моє покликання. Формально можна сказати, що це мій фах. Найточніше буде сказати, що це мій спосіб мислення.

3. Коли ми познайомилися, ти сказала, що давно мріяла зробити дизайн обкладинок для українського видавництва. Чому? Чим книжковий дизайн відрізняється від будь-якого іншого?

З прагматичної точки зору, книжковий дизайн живе довше, ніж переважна більшість проектів, що доводиться робити дизайнеру. Книжку можна взяти до рук, погортати, поставити на полицю, навіть передати у спадок своїм дітям, якщо папір, друк і палітурка якісно зроблені) Ну, і взагалі, вона видається накладом, вона продаватиметься в багатьох місцях, багато людей її побачать, може куплять.

4. Що для тебе важливо в дизайні загалом і в дизайні книжкових обкладинок зокрема? Коли можна сказати, що дизайн обкладинки є вдалим?

Я, звичайно, дивлюсь на обкладинки трохи інакше, ніж пересічний книголюб. Мені важлива дизайнерська якість обкладинки графіка, типографія, друк тощо. З маркетингової точки зору обкладинка має виділятись на полиці, привертати увагу, “продавати” як абсолютно невідому або нову книжку, так і змушувати купувати ще один примірник нового видання відомої книжки в домашню колекцію або у подарунок.

5. Ти певний час навчалася і працювала за кордоном, і навіть спробувала свої сили у книжковому дизайні для зарубіжних видавництв. Можеш розповісти більше про цей досвід? Чим дизайнерське середовище там відрізняється від українського?

Найбільша відмінність полягає в тому, що книжок за кордоном видається в рази більше. Відповідно, більша конкуренція, більший досвід, більше ресурсів, більше професіоналів. Отримати замовлення на ілюстрації до книжки досить важко, особливо у великих видавців.

6. Що ти можеш сказати про культуру книжкового дизайну в Україні? Чи справді все так погано, як дехто вважає?  Коли, на твою думку, якісний книжковий дизайн стане нормою у нашій країні?

В Україні видаються хороші книжки, але їх дуже-дуже мало. Ситуація справді дуже сумна, але я вірю, що вона зміниться з часом. Якісний книжковий дизайн стане нормою, коли люди припинять купувати потворні, неякісні, жахливі книжки і видавати їх стане не вигідно. Коли зросте загальна візуальна культура українців.

7. Якщо ми говоримо в першу чергу про книжковий дизайн, то на які зразки (українські, зарубіжні) ти орієнтуєшся?

З українських книжок мені подобаються окремі видання Видавництва Старого Лева, Основ, А-ба-ба-га-ла-ма-ги та ін. Зарубіжних видавців дуже багато крутих, особливо незалежних і маленьких, не лише всім відомий Пінгвін. Мені подобається Gestalten, Verlag Hermann Schmidt, ілюстраторське видавництво NoBrow Press та інші. Є багато крутих проектів, що зроблені окремими дизайнерами, або навіть студентами.

8. Не так давно ти почала свою власну справу, проект, що називається Копія №0. Можеш розповісти про це більш детально?

Копія#0 це майстерня, яку ми побудували разом с Настею Самойленко. Це наш робочий і творчий простір, невеличка дизайн-студія. Ми також облаштували все для шовкографії, щоб друкувати свої проекти власноруч і навчати цьому усіх бажаючих. Як і я сама, Копія не може бути чимось одним.

9. Що б ти порадила молодим дизайнерам, які тільки починають свій творчий шлях?

Може ще не пізно передумати? ))) Жартую. Хочу порадити не зациклюватись на дизайні, а цікавитись та навчатись іншим речами. Дизайн – це лише спосіб, підхід, інструмент, який працює з предметною областю, зі змістом речей, зі сприйняттям, з масовою культурою, з людьми, з усім одночасно. І важко сказати, яким він буде завтра. Треба бути дуже гнучким, “присутнім”, зацікавленим в усьому.