Новий лук на «Комубук». Інтерв’ю з дизайнеркою Ярославою Ковальчук про нову айдентику проєкту

Ми давно мріяли це зробити, але все ніяк не доходили руки. І от нарешті це сталося. Відтепер у нас своя свіжа айдентика, що стала результатом співпраці команди проєкту та молодої української дизайнерки Ярослави Ковальчук. Сподіваємося, що новий стиль припаде до смаку спільноті проєкту і допоможе зробити наше з вами спілкування чіткішим та візуально яскравішим. З нагоди запуску нової айдентики ми вирішили розпитати Ярославу про дизайн, зокрема книжковий, і всю супутню «нестерпну легкість буття», якої сьогодні нам усім вистачає.

Якою була твоя перша реакція на пропозицію розробити фірмовий стиль для «Комубука»? Чому ти погодилася на цю авантюру?

Пропозиція мене зацікавила відразу, бо я давно слідкую за видавництвом. Пам’ятаю, коли «Комубук» тільки запустився, я навчалася на кафедрі «Видавничої справи та редагування». Тоді проєкт став для мене справжнім відкриттям, адже вже в першій черзі ви взялися за Берроуза, а це виклик для видавця. Я впевнена, що якби не «Комубук», то усіх цих авторів, яких ви надрукували, досі не можна було б придбати українською. Саме тому з мого боку не було жодних зволікань, я хотіла з вами співпрацювати. Однак не думала, що наша співпраця почнеться з айдентики. Це велика відповідальність і я вдячна за довіру.

Нова айдентика «Комубука», про що вона? Що ти хотіла сказати за допомогою неї?

Я хотіла зосередитися саме на «книжності» і передати це через візуальні образи. Книга є частиною назви, діяльності, а також тим, що пов’язує спільноту «Комубука». Одним із головних елементів айдентики є книжкові сторінки, а передача ефекту гортання є тим інтимним моментом, який пов’язує книгу з читачем. Тепер кожен пост, завдяки кольоровим градієнтам, виглядатиме як книжкова сторінка. Сторінка за сторінкою ми створюємо і формуємо історію видавництва, формуємо його онлайн-літопис. Тому неможливо було не привнести в айдентику книжкові елементи: колонцифри, які відіграють роль позначок черги; колонтитули, виноски, ієрархію елементів. Це важливо, адже такі на перший погляд дрібні елементи передають потрібну атмосферу.

Зокрема мені було важливо поєднати нову айдентику з лого, тому я обрала шрифт, який має накреслення з ліній. Що ж до кольорової гами, то я намагалася дослідити палітру видавництва, провести паралелі. У результаті у нас вийшли ось такі яскраві, сміливі кольори, які також добре характеризують «Комубук». Усе разом створює айдентику, яку ви зараз бачите.

Як давно ти працюєш у сфері дизайну, зокрема книжкового? І як би ти охарактеризувала сучасний український книжковий дизайн? Чим нам пишатися, а над чим варто ще попрацювати?

Я працюю з книжковим дизайном з 2017 року. Починала з верстки, і досі дуже люблю цю справу, для мене це ніби медитація. Я вже встигла попрацювати з кількома видавництвами і навіть потрапила до короткого списку конкурсу «Найкращий книжковий дизайн».
Мені подобається сучасний український книжковий дизайн, особливо молодих видавництв. Що більше нових людей у сфері, то різноманітнішим стає дизайн. Я бачу, що видавництва не бояться експериментувати, і мені це дуже подобається, навіть якщо ці експерименти не виходять за рамки вже випробуваних методів. Видавці вибудовують свій стиль, вибирають свій папір, свій шрифт, за якими їх можна ідентифікувати, навіть не глянувши на логотип на корінці.

Проте нам є куди рости. Особисто мені не вистачає сучасних експериментальних шрифтових обкладинок без додавання допоміжних елементів або навіть кольору. Чорно-білі шрифтові обкладинки також можуть виглядати стильно і цікаво. Також хотілося б бачити більше експериментів з форматом видання чи методами скріплення, тиснення, використанням цікавого паперу. Європейський книжковий ринок цим перенасичений, натомість український майже зовсім не наповнений. Нам слід виходити за усталені рамки книжкового дизайну, так ми будемо розширювати конкурентне поле спеціалістів, типографії почнуть вивчати нові методи створення книг, а видавничий ринок загалом стане різноманітнішим.

Для більшості читачів книжковий дизайн — це передусім обкладинка. Чим він є для тебе?

Обкладинка важлива, але ще важливіше, якої якості папір для її виготовлення. Тому для мене книжковий дизайн — це поєднання багатьох моментів. По-перше, це зручність читання книги. На це впливає формат, шрифт, кегель та інтерліньяж, але також скріплення книги, наскільки зручно вона розгортається. По-друге, концепція видання і сам дизайн. Експериментувати можна й треба. По-третє, якісне поліграфічне втілення. Для мене це три правила, яких має дотримуватися кожен дизайнер і видавець.

Чи існує об’єктивно хороший та об’єктивно поганий книжковий дизайн? І якщо так, то які мають бути критерії оцінювання?

Ми сприймаємо дизайн через своє суб’єктивне естетичне бачення і у кожного воно різне. Так само і у кожного дизайнера сприйняття естетики відрізняється, ось чому якщо дати кільком дизайнерам однакове завдання, результат буде різнитися. Найголовніше — притримуватися базових правил композиції, сітки, вибудовувати свою ідею, щоб вона зчитувалася іншими, і вміти все це разом правильно подати.

Що змінилося у твоєму житті після повномасштабного вторгнення? Працювати в умовах війни стало складніше? Як даєш усьому цьому раду?

Для всіх нас світ перевернувся після повномасштабного вторгнення. Життя і сприйняття реальності дуже змінилося. Найскладніше те, що зникло відчуття безпеки у рідному місті, додалося хвилювання за близьких. Однак відчувається і наше сильне єднання та віра в перемогу. Це стимулює рухатися вперед.

Працювати, звісно, стало складніше. На початку я втратила свою, здалося б, стабільну роботу. Багато проєктів, у які я була залучена, відклали або зупинили. Я продовжувала працювати, принаймні над власними проєктами, і мене досі дивує, як швидко я змогла зібратися у ті важкі перші тижні. Через стрес іноді складно вмикатися в роботу, особливу креативну, де треба постійно генерувати нові ідеї. Однак насправді саме робота і відповідальність перед іншими тримають у тонусі. Я зараз у Празі, але навіть не починала шукати тут роботу. Для мене важливо працювати з українськими проєктами та видавництвами.

Багато українських дизайнерів і дизайнерок відгукнулися на події створенням ілюстрацій на військову та антивоєнну тематику. Чи було у тебе бажання і собі спробувати щось схоже?

Кожен з нас використовує для боротьби ту зброю, якою володіє. У мене є кілька антивоєнних зображень, які я створила у перші тижні війни. Ми їх публікували на сторінці Addenda Press і тоді отримали від людей велику підтримку.

Ти співзасновниця видавничого проєкту Addenda Press. Можеш коротко розповісти, що це за проєкт і яка твоя роль у ньому?

Підхід Addenda Press досить сильно відрізняється від звичного видавничого проєкту. Ми з колегою по проєкту, Анастасією Кузьменко, довго думали, як можемо себе назвати. Врешті дійшли до того, що ми займаємося видавничими практиками.  Ми фокусуємося на дослідженні повсякденної міської культури Києва, де інструментами комунікації виступають постер-кампанії, листівки, зіни, книги. Основну увагу приділяємо дизайну, в основі якого лежить поетична функція тексту в його візуальній формі. Зараз ми працюємо над путівником зеленими зонами Києва і сподіваємося невдовзі його надрукувати.

У проєкті нас всього двоє, тож доводиться поєднувати багато функцій. Але певний розподіл все ж є: я відповідаю переважно за візуальну частину проєкту.

Мені подобається наш проєкт, бо ми не маємо рамок і ніколи їх собі не ставимо. Ця свобода надихає і підштовхує до експериментів, що нам дуже подобається.

Що мрієш зробити після перемоги?

Повернутися до Києва і знову почувати себе безпечно у місті, щоб і далі продовжувати розвивати український книжковий дизайн.