«Золотий записник» Доріс Лессінґ: мистецтво бути чесним з собою

Доріс Лессінґ — британська письменниця, чий творчий шлях охопив понад пів століття й увінчався отриманням Нобелівської премії у 2007 році. Вона стала найстаршою лауреаткою премії (88 років). Комітет назвав її письменницею, що з пророчою точністю показує досвід жінок на фоні краху цивілізацій.

Лессінґ народилася в родині ветерана Першої світової війни — людини, травмованої війною та імперським досвідом. Підліткові роки вона провела в колоніальній Родезії.
Саме цей досвід спостереження за колоніальним насильством, расизмом та крахом імперських ілюзій пронизує творчість авторки.

У «Золотому записнику» (1962) Лессінґ демонструє, що форма реалістичного роману більше не здатна описати багатовимірність сучасності. Головна героїня Анна Вулф переживає творчу кризу на тлі загрози ядерної війни; у намаганні зібрати своє життя вона починає вести чотири різні записники.

Тільки пройшовши через фрагментацію старих переконань і форм, героїня здатна досягти нової форми цілісності.

Різні аспекти життя Анни Вулф закодовані кольорами записників. Чорний присвячений письменницькому минулому в Африці та успішному роману, який тепер здається їй фальшивим; червоний — політиці та болісному розчаруванню в Комуністичній партії; жовтий — перетворення власних емоцій на художню прозу; а синій — особистий щоденник, спроба зафіксувати факти, щоб уникнути хаосу.

Лессінґ виводить на сцену героїнь, які живуть життям, недоступним для жінок попередніх поколінь. Вони фінансово незалежні, мають професії, самі виховують дітей і свідомо відмовляються від шлюбу як інституції.

Проте ця свобода є джерелом постійної напруги. Жінки перебувають у стані розколу: інтелект прагне автономії, але емоції та тіло жадають зв'язку й любові. Рефлексія не рятує їх від болю, а часто лише посилює його, оскільки вони аналізують власні невдачі з безжальною ясністю.

Доріс Лессінґ вчить не боятися власної складності. Вона показує, що сучасна людина не може бути монолітною, бо ми складаємося з багатьох, часто суперечливих частин. Криза — це не кінець, а необхідна умова для того, щоб зібрати себе наново. Вона закликає відмовитися від готових відповідей, які пропонують ідеології, і наважитися на чесний діалог із собою.