Тропік Рака

Про книжку

Американського прозаїка Генрі Міллера (1891–1980) можна поставити в один ряд із такими визначними письменниками-модерністами ХХ століття, як Джеймс Джойс, Вірджинія Вулф та Семюел Беккет, адже їхні твори назавжди змінили самі межі літератури як мистецтва. Найвідоміший роман Міллера «Тропік Рака» (1934), що є своєрідною скандально-вибуховою сумішшю автобіографії й художньої вигадки, розповідає про бурхливе богемне життя вбогого й вічно голодного американського письменника в Парижі 1930-х років, в якому нескладно впізнати alter ego самого автора. Вперше опублікований у Франції у видавництві Obelisk Press, що спеціалізувалося на порнографічній англомовній літературі, твір Міллера ще близько 30 років залишався забороненим у Сполучених Штатах та Великобританії, як, врешті, й у переважній більшості країн світу, що, однак, не завадило йому швидко здобути культовий статус, який він утримує й до сьогодні. Безкомпромісно відвертий та провокативно-зухвалий, написаний письменником із тонким чуттям мови й спостережливим оком художника, «Тропік Рака» Генрі Міллера — це один із наріжних каменів модерністської літератури ХХ століття, який навіть сьогодні змушує нас ставити під сумнів усе, що ми знаємо про мистецтво, свободу та мораль.

Переглянути уривок

Про автора

Генрі Міллер (англ. Henry Miller; 1891–1980) — знаменитий американський письменник, відомий передусім завдяки таким своїм творам як «Тропік рака», «Тропік козерога», «Чорна весна», «Марусійський колос», «Тихі дні в Кліші» та трилогії «Рожевого розп’яття» («Сексус», «Плексус» і «Нексус»). Вважається одним із чільних представників літературного модернізму, які у своїй творчості поривали з панівними літературними формами й художніми умовностями. Міллер відомий як винахідник жанру напівавтобіографічного роману, що поєднував ґрунтований на справжній біографії автора сюжет із елементами соціальної критики, філософськими роздумами, потоком свідомості, відвертим зображенням сексуального життя та сюрреалістичними вільними асоціаціями. Ось як охарактеризував його Джордж Орвелл, який одним із перших помітив і високо оцінив творчість Генрі Міллера, назвавши його «єдиним бодай трохи вартісним прозаїком, що з’явився в англомовному світі за бозна-скільки років»: «Мабуть, ніхто не заперечуватиме, що Міллер — незвичайний письменник, вартий більш ніж побіжного погляду, але передусім він цілковито негативний, неконструктивний, аморальний письменник, такий собі пророк Йона, що просто пасивно приймає зло, своєрідний Вітмен посеред трупів». Хоч сьогодні така характеристика шанувальникам творчості Міллера може видатися не до кінця справедливою, однак вона дозволяє скласти доволі точне уявлення про цього письменника-сибарита й літературного хулігана, який був завжди відкритий до нового досвіду й повсякчас відчував глибоку потребу вийти за штучно встановлені межі — як у літературі, так і у власному житті.

Генрі Міллер народився 1891 року на Мангеттені в Нью-Йорку в родині німецьких емігрантів-лютеран. Дитинство майбутнього письменника минуло у Брукліні, про який він пізніше неодноразово писатиме в своїх творах, зокрема у «Тропіку козерога» й «Чорній весні». Після закінчення школи, Міллер вступив до Сіті-коледжу Нью-Йорка, однак вирішив залишити навчання після першого ж семестру.

У 1917 році Міллер вперше одружується. Його обраницею стала Беатріс Вікенс. Подружжя, в якого незабаром народилася донька Барбара, мешкало в Брукліні, де Міллер працював у компанії Western Union, заразом намагаючись втілити свою мрію стати письменником. Саме тут у березні 1922 року під час тритижневої відпустки він написав свій перший роман «Підрізані крила», який так ніколи й не було опубліковано (сьогодні збереглися лише уривки цього твору, хоча частини з нього були пізніше використані в романі «Тропік козерога»). Сам письменник відгукувався про цю свою першу літературну спробу доволі зневажливо, іронічно зауважуючи, що це була «чималенька книжка, до того ж, мабуть, доволі кепська».

У 1923 році, все ще одружений із Беатріс, Міллер захопився таємничою танцівницею кабаре, відомою в Нью-Йорку під сценічним ім’ям Джун Менсфілд. Невдовзі між Генрі та Джун спалахнув бурхливий роман, який призвів до розлучення письменника з першою дружиною. 1 червня (англійською June) 1924 року закохані побралися, й того самого року Міллер вирішив кинути роботу у Western Union і цілковито присвятити себе письменництву. Бурхливий період подружнього життя із Джун Менсфілд — свої переважно невдалі намагання писати, сексуальні ескапади, нью-йоркські пригоди, взаємини з друзями та філософію життя — Міллер пізніше виклав у трилогії «Рожеве розп’яття». Другий роман автора «Молох», написаний в 1927–1928 роках, став справжньою аферою. Один із заможних шанувальників Джун погодився оплачувати її творчі спроби, відтак Міллер щотижня писав новий розділ, який його дружина показувала залицяльнику, видаючи за написане власноруч й отримуючи за це гроші. Третій, також певною мірою учнівський роман Міллера «Божевільний прутень», що був опублікований лише після смерті автора, початково мав трохи довшу назву «Милі лесбійки, божевільний прутень» і оповідав про близькі стосунки Джун із художницею на ім’я Меріон, яку Джун охрестила Джин Кронскі. Джин мешкала з подружжям Міллерів з 1926 до 1927 року, і якось дві подруги навіть подалися разом до Парижа, залишивши Міллера в Нью-Йорку. Це страшенно його розлютило, адже він підозрював, що в його дружини та Джин лесбійський роман. Однак у Парижі подруги посварилися, й Джун незабаром повернулася додому, а 1928 року подружжя здійснило вже спільну мандрівку до столиці Франції.

Втім, це не врятувало їхні взаємини, відтак 1930 року Міллер, якому на той час було вже майже 40, без копійки в кишені і якихось певних перспектив зважується на відчайдушний крок і переїздить до Парижа наодинці. Невдовзі він пише в листі до товариша: «Завтра розпочинаю свою паризьку книжку: від першої особи, жодної цензури, абсолютно безформну — до біса усе це!» Так розпочинається найплідніший період у житті письменника, протягом якого до кінця десятиліття була написана його «велика паризька трилогія», що складалася з тематично, стилістично й настроєво пов’язаних між собою творів «Тропік рака», «Чорна весна» і «Тропік козерога», яка й сьогодні вважається його вершинним творчим досягненням.

У Парижі 1930-х, який на той час був одним із найбільш динамічних світових мегаполісів і заразом світовою культурною столицею, куди стікалися авангардисти усіх мастей від Пікассо й Далі до Брассая та Еміля Чорана, Міллер знайомиться із пізніше відомою авторкою еротичних оповідань Анаїс Нін, яка стає його коханкою й самовіддано підтримує його фінансово впродовж усього десятиліття. Саме завдяки її підтримці в 1934 році у видавництві Obelisk Press Джека Кагане, що спеціалізувалося переважно на порнографічній літературі, виходить друком перший із опублікованих романів Міллера — знаменитий «Тропік рака». У 1936-му та 1939-му за ним слідують не менш контроверсійні «Чорна весна» та «Тропік козерога» відповідно, які разом із іншими його творами лишатимуться забороненими на батьківщині письменника аж до початку 1960-х років.

Також у Парижі Міллер запізнається з молодим британським письменником Лоуренсом Даррелом, майбутнім автором знаменитих «Чорної книжки» та «Александрійського квартету», який стає його відданим шанувальником. У 1939 році, з наближенням війни, Даррел, який на той час мешкає вже на грецькому острові Корфу, запрошує Генрі Міллера до себе, тож наступні неповні два роки автор «Тропіка рака» проводить у Греції. Міллер описує цей період свого життя у «Марусійському колосі», який він вважав найкращою своєю книжкою, з чим, утім, багато читачів та критиків сьогодні не погоджуються.

Врешті у 1940 році, після майже десятиліття, проведеного в Європі, Генрі Міллер повертається до Сполучених Штатів. Спочатку вирушає у річну мандрівку країною, яка суттєво змінилася за час його відсутності, і то не на краще, що й відображається у його творі «Кондиціонований кошмар», потім оселяється в Беверлі Ґлен неподалік від Голлівуду, а невдовзі перебирається до Біґ-Сура, який стає його домівкою на наступні 20 років. Саме тут він пише такі свої визначні твори, як «Тихі дні в Кліші», «Біґ-Сур та помаранчі Ієроніма Босха» й трилогію «Рожеве розп’яття», в якій ідеться про шестирічний період його життя в Брукліні та роман, а потім і шлюб із Джун Менсфілд.

Хоча Міллер і далі не може публікуватися в Сполучених Штатах, його твори в цей час продовжують виходити у Франції в Obelisk Press, пізніше в Olympia Press, і вже звідти потайки потрапляють на батьківщину письменника. Відтак Генрі Міллер потрохи здобуває скандальну популярність серед європейських та американських авангардистських і андеграундних культурних кіл, зокрема справляє значний вплив на молоде покоління американських письменників, що виходять на літературну арену наприкінці 1950-х, так зване Покоління бітників, особливо на Джека Керуака, що був чи не єдиним письменником-бітником, творчістю якого Міллер щиро захоплювався.

У 1961 році молоде й авангардне американське видавництво Grove Press наважується на публікацію найвідомішого роману Міллера «Тропік рака», і це рішення спричиняє низку судових позовів. Однак культурна атмосфера змінюється, Америка консервативних цінностей відходить у минуле, тож юристам Grove Press  вдається довести у Верховному суді, що твори Генрі Міллера є літературою, а не порнографією. Ця історична перемога, що стала одним із перших проявів славнозвісної сексуальної революції 1960-х років, відкриває шлях для публікації й інших скандальних романів Міллера.

Особисте життя письменника у цей період лишається бурхливим. Він ще кілька разів одружується та розлучається, заводить дружбу й романи з численними жінками, зокрема з популярною в цей час фотомоделлю Твінкою Тібо, навіть намагається відновити стосунки зі своєю другою дружиною Джун Менсфілд, однак усі ці спроби врешті-решт закінчуються невдало.

Літературна слава «скандального письменника поза законом» не йде на спад, однак стосується вона переважно його творів паризького періоду. Натомість зацікавлення особою літнього Міллера-самітника, що в цей час знову мешкає неподалік від Лос-Анджелеса, спадає. Так його невелика книжка «Коли тобі виповнюється вісімдесят», присвячена власному вісімдесятиліттю, що виходить у незалежному видавництві Capra Press, продається накладом усього в 200 примірників. У трьох есе, що входять до цього видання, читач бачить зовсім іншого Генрі Міллера — не бонвівана й бабія-волоцюгу з «Тропіка рака» та «Тихих днів в Кліші», а людину, яка прожила довге та повноцінне життя, й пізнала не лише його розкоші, але й болі та розчарування.

Генрі Міллер помер 7 червня 1980 року на 88-му році життя, залишаючи по собі багату творчу спадщину, якою й сьогодні захоплюються мільйони шанувальників по всьому світу. Ми надзвичайно раді, що завдяки нашим спільним зусиллям твори Генрі Міллера нарешті стануть доступними й українським читачам.

Про видання

Це перше видання роману «Тропік рака» українською мовою. 

Переклад з англійської: Гєник Бєляков.

Дизайн обкладинки: Ольга Клапак.

Орієнтовний формат: 13х20 см; орієнтовна кількість сторінок: 360.

Тверда палітурка, якісний книжковий папір.

Орієнтовний час виходу друком: листопад 2019 р.

Поділитися

Найчастіші запитання